Соцмережі старші за інтернет — і чому найціннішою стала не інформація, а платформа
Нам здається, що соціальні мережі з'явилися разом зі смартфонами. Насправді люди жили в мережах завжди. Змінилося інше: у 2000-х ці мережі переїхали в цифру, і головною цінністю стала не інформація, а місце, де вона живе.
Мережі були завжди
Коли кажуть «соцмережі», думають про Facebook чи Telegram. Але в дисертації я виходив з іншого: соціальні мережі старші за інтернет на тисячі років. Родина, громада, цех, партія, коло друзів — усе це мережі. Вони існували на кожному етапі розвитку суспільства і визначали, як швидко поширюються ідеї, гроші, влада й зміни.
Я запропонував таке визначення: соціальна мережа — це частина устрою суспільства, яка впорядковує й спрямовує дії людей. Мережі виникають і розпадаються разом із нормами, традиціями, цінностями й потребами свого часу. Вони мають ієрархію, ролі, накопичують зв'язки.
На зламі ХХ і ХХІ століть сталося нове: ці давні мережі перейшли у віртуальний простір і стали інформаційними. Інтернет не створив соціальність з нуля. Він переніс уже наявні зв'язки в цифру і різко їх прискорив. А оскільки мережа збирає в собі норми, цінності, звички й стилі поведінки людей, вона стає дзеркалом суспільної свідомості.
П'ять рис глобальних мереж
У дисертації я виділив п'ять рис, які відрізняють глобальні інформаційні мережі від усього, що було раніше:
Важливо, що ці риси з'явилися не самі собою. Вони наслідок того, що старі, усталені соціальні зв'язки руйнувалися, а суспільство дедалі більше розшаровувалося. Мережа одночасно й результат цього розпаду, і спосіб зібрати людей наново.
Цінність — не інформація, а платформа
Теоретики «інформаційного суспільства» другої половини ХХ століття вважали, що головною цінністю нової епохи стане знання чи інформація. Я дійшов іншого висновку: базовою суспільною цінністю стає мережева платформа, на якій інформацію збирають, компонують і поширюють. Не сам контент, а місце, де він живе.
Ще одна думка звідти: інформаційна діяльність перетворюється на саму суть людини нашої доби. Ми розв'язуємо практичні задачі через моделі, аналіз варіантів, алгоритми. Алгоритмічний стиль мислення стає звичкою не лише програмістів, а й кожного, хто щодня живе в мережі.
Ці висновки я робив у 2015–2016 роках, задовго до сучасних чат-ботів. Сьогодні, коли більша частина нашого спілкування, покупок і новин живе на кількох великих платформах, вони звучать уже не як прогноз, а як опис дійсності.
Що з цього випливає для кожного
- Мережа — не нейтральна «труба» для новин. Вона відтворює чиїсь норми й цінності. Варто розуміти, чиї саме.
- Хто володіє платформою, той визначає, яка інформація буде видимою. Тому питання «де я це прочитав» не менш важливе за «що я прочитав».
- Ваша власна мережа — родина, друзі, колеги — і досі формує вас сильніше за будь-яку стрічку. Інтернет її лише підсилює.
Чесно про межі: це дисертація 2016 року з соціальної філософії. Вона теоретична, без власних вимірювань, і написана до епохи генеративного штучного інтелекту. Частину термінів я сьогодні сказав би простіше, а деякі прогнози варто перевіряти на нових даних. Продовження цієї лінії — мої статті 2023–2024 років про антропоморфні мережі.
Джерело
Ягодзінський С. М. Соціокультурний потенціал глобальних інформаційних мереж: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.03 — соціальна філософія та філософія історії. Київ: Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, 2016.
Дисертацію виконано в Національному авіаційному університеті, захищено 29 лютого 2016 року.
Ще в рубриці: Чому мережа глобальна, а ми розірвані · Чому штучний інтелект погоджується з вами
← Усі тексти рубрики